Кожна людина має певне уявлення про себе. Хтось любить своє життя, на перший план виносить лише свої інтереси і вважає, що він найкращий. А комусь здається, що він не вартий нічого у цьому житті. На жаль, людей із низькою самооцінкою дуже багато.
Сваритись теж треба вміти. Напевно, немає нікого, хто взагалі ніколи не сварився б. А причин цього може бути багато – образа, бажання довести свою правоту і навіть поганий настрій.
Взявши шлюб, ми думаємо, що це назавжди. Ми даємо клятви у вічній вірності та любові, турботі, підтримці. Але раптово все може змінитися.
Родичів ми не вибираємо. У кожного з них свій характер та своє бачення на життя. Але якщо деякі близькі намагаються не псувати життя іншим, тобто такі, які лізуть в усе.
Ви повністю вірні своєму партнерові, ніколи не давали приводів для ревнощів і завжди з ним чесні. Але він однаково ревнує – до кожного, з ким ви спілкуєтеся, до випадкових знайомих. І ви вже не знаєте, що з цим робити.
Починаючи стосунки із чоловіком, ми не помічаємо деяких речей. За романтичними залицяннями дещо залишається прихованим. Наприклад, його невпевненість. Тим більше, що вона нам може здаватися зухвалістю або надто сильною ревнивістю.
Мабуть, у кожного бувало таке почуття, що співрозмовник не розуміє. Тобто людина говорить про одне, але його слова сприймаються не так, як він би хотів. Це з незнанням того, як доносить свої думки і правильно спілкуватися з іншими.
Під час війни кількість українців, які відчувають стрес, побільшало. Практично кожен із нас відчуває тривожність. Нам страшно, ми постійно читаємо новини і не можемо передбачити, що буде завтра.
Нав’язливі думки – можуть виникнути з нізвідки, викликаючи стреси, паніку, тривогу. І важливо зуміти позбутися їх, щоб повернути собі радість до життя. Не завжди вдається впоратися із таким станом самостійно.
Емоції та почуття – дуже часто два ці поняття ми використовуємо в однаковому контексті. Але як насправді? Коли ми злимось чи радіємо, що ми відчуваємо? Швидше за все емоції.